?

Log in

No account? Create an account

Sep. 15th, 2010


РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВІДКІВ ЄГОВИ С.ЧЕРВОНОЗНАМ’ЯНКА ІВАНІВСЬКОГО РАЙОНУ

Название: РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВІДКІВ ЄГОВИ С.ЧЕРВОНОЗНАМ’ЯНКА ІВАНІВСЬКОГО РАЙОНУ
Вид деятельности: РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
ОКПО: 25964704
Страна: УКРАЇНА
Адрес: ОДЕСЬКА ОБЛ., ІВАНІВСЬКИЙ Р-Н, С.ЧЕРВОНОЗНАМ’ЯНКА ВУЛ. НОВА БУД. 1
Телефон:
http://www.discount.ua/firm-1039664.html

Sep. 15th, 2010

Лінгвобалканологія – розділ мовознавства, що вивчає формування, розвиток і сучасний стан мов балканського мовного союзу (БМС), склад балканізмів як невід’ємної риси цих мов – залишається особливо актуальною, оскільки дозволяє глибше пізнати кожну мову БМС у синхронії та діахронії, зокрема і болгарську мову. Особливо цінним є загальнобалканський погляд на кожну з мов БМС – болгарську, новогрецьку, албанську і румунську – під час аналізу граматичних категорій. Входження болгарської мови до слов’янської сім’ї і водночас до БМС зумовлює особливу увагу до неї у зіставних та порівняльно - історичних дослідженнях.

У БМС болгарська мова посідає особливе місце: займаючи на Балканах центральне географічне положення, вона перебуває у безпосередніх контактах з кожною із балканських мов, виступаючи посередником їхнього взаємовпливу, а повнота вияву в ній балканізмів дала підстави оцінювати її як еталон чи інваріант БМС, як синтез характерних рис усіх балканських мов.

Сучасна болгарська мова є результатом тривалого історичного розвитку, однією з визначальних ліній якого була аналітизація граматичної структури; остання внаслідок міжмовних контактів – впливів інших мов з відмінною граматичною структурою. Балканізація граматичної будови не заступила основного слов’янського лексичного фонду болгарської мови, хоча в складі її лексики і з’явилося чимало балканізмів. У такій двоєдності – із збалканізованою граматичною структурою i збереженим значною мірою давнім словниковим складом – болгарська мова існує не лише в метрополії на Балканах, а й у говірках у віддаленні від основного ареалу її побутування, переселенських анклавах різної величини й різного часу виникнення. Дослідники неодноразово відзначали, що мовні контакти інтенсивно відбувалися насамперед у діалектах, тому при дослідженні генези й етапів формування БМС увага має бути зосереджена насамперед на говірках, а не на писемних текстах. При цьому велике значення мають свідчення як архаїчних діалектів, так і говірок пізніших формацій – новожитніх у межах метропольного континууму та переселенських. Останні дозволяють відтворити деякі архаїчні риси, уже втрачені говірками метрополії.

На Півдні України уже майже 200 років проживають болгари-переселенці і функціонують переселенські болгарські говірки. Українське і російське мовне оточення щодо граматичної будови відрізняється від болгарських говірок, які в цілому зберігають балканський граматичний тип. Оскільки між носіями болгарських говірок і неболгарським оточенням майже 200 років існували контакти і взаємодія різного ступеня інтенсивності, то закономірно постає питання: чи ці контакти зумовили зміни структури переселенських говірок, зокрема чи збереглися балканські риси граматичної будови і словникового складу цих говірок. Можна припускати, що, попри консервацію багатьох рис вихідного стану переселенських говірок, в їх структурі мали б постати нові елементи як наслідок взаємодії з іноструктурним мовним довкіллям. Водночас могла відбутися втрата і тих рис, які визначають балканське обличчя цих говірок – втрата балканізмів. Тому важливим завданням дослідження болгарських переселенських говірок є з’ясування наявності чи відсутності їх дебалканізації – втрати балканських рис їх структури, а за наявності дебалканізації – окреслення напрямів як процесу трансформації структури говірок. Таке дослідження доцільно ґрунтувати на текстах, які, відтворюючи реальне діалектне мовлення, не лише фіксують говіркові елементи, а й сигналізують про функціональне навантаження архаїчних чи інноваційних елементів, дозволяють визначити місце архаїчних балканських рис у структурі сучасних говірок.

Хоча сьогодні у болгаристиці фундамент історичної діалектології, крім свідчень пам’яток, складають „Български диалектен атлас” (БДА), дескриптивні праці C.Стойкова, М. Сл. Младенова, Т.Бояджиєва, М.Віденова, І.Кочева, Б.Шкліфова та ін., а також діалектні словники, однак відчутною є відсутність достатньої інформації про переселенські болгарські говірки в Україні та узагальнення на зразок праці М. Сл.Младенова про болгарські говірки в Румунії. Ця обставина зумовлює актуальність різнопланового вивчення болгарських говірок в Україні, зокрема і через призму проблем структури і генезису БМС.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з комплексними науковими темами кафедри загального та слов’янського мовознавства Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова „Норми та інновації в слов’янських мовах та діалектному континуумі” та „Етнолінгвістичний словник болгарських говірок України”.

Метою роботи є дослідження стабільності / змінності визначальних балканських рис у структурі болгарських говірках України, вияв причин і ступеня інтенсивності структурних трансформацій говірок.

Завдання дослідженя:

– здійснити систематичне обстеження болгарських говірок в Україні, створити діалектну фонотеку і текстотеку цих говірок;

– виявити визначальні балканізми у структурі говірок;

– з’ясувати функціональне навантаження балаканізмів у переселенських говірках;

– встановити генетичну основу переселенських говірок у їх відношенні до діалектів метрополії;

– окреслити ті ділянки структури говірок, у яких послідовно зберігаються балканізми, і в яких відзначена інтенсивна втрата балканізмів;

– встановити залежність втрати балканізмів від внутрішньомовних і позамовних чинників.

Об’єктом дослідження є болгарські переселенські говірки в Україні; зокрема, в Одеській обл. це говірки сіл: Благоєво (далі – Бл), Виноградівка, давніша назва Чумлекьой (Вч), Городнє, давн. Чійшія (Чш), Зоря, давн. Камчік (З), Євгенівка, давн. Арса (Є), Кам’янка (Кам), Кирнички (Кир), Колісне, давн. Кулєвча (Кул), Криничне, давн. Чушмелія (Кр), Червонознам’янка, давн. Катаржино (Кат), Нова Іванівка (НІ), Нові Трояни (НТ), Рівне, давн. Купоран (Р), Суворово (С), Петрівка, давн. Чага (Ч), Петрівськ, давн. Петросталь (Пт), Червоноармійське, давн. Кубей (Куб), Ярове, давн. Гюльмен (Я); у Миколаївській обл. – Тернівка (Т), у Кіровоградській обл. – Вільшанка (В), в АР Крим – Старий Крим (СК); залучено також інформацію говірок: Банівка (Б), Василівка (Вас), Виноградівка, давн. Бургуджі (Вб), Виноградне, давн. Хасан-Батир (Вх), Дєлєни (Дл), Дмитрівка (Дм), Задунаївка (Зд), Калчеве (Кл), Оріхівка (Ор), м. Болград (Бг) та деякі інші (див. карту говірок).

Ці говірки є засобом повсякденного побутового спілкування болгар в Україні, яких за даними „Всеукраїнського перепису населення в Україні 2001 р.” налічується 204,6 тисяч (в Одеській обл. – 150,6 тис., у Запорізькій обл. – 27,7 тис., у Миколаївській обл. – 5,6 тис., у Кіровоградській обл. – 2,2 тис.).

Предметом аналізу є балканізми у граматичній структурі говірок (артикль, посесивний датив, редуплікація, аналітичні дієслівні форми, так звані да-конструкції), динаміка, напрями змін балканізмів на тлі змін лексичних балканізмів.

У дисертації використано описовий та зіставний методи, а також методику аналізу текстової поведінки мовних одиниць.

Джерельною базою дослідження послужили тексти, які записано у 1996-2003 рр. (350 текстів), записи матеріалів за спеціальною програмою (понад 2 тис. фіксацій), розрізнені спостереження над діалектним мовленням. Тексти як найінформативніше джерело діалектних свідчень відтворює мовленнєво-мисленнєву діяльність та асоціативно-вербальну мережу, передмовленнєву готовність індивідуума, його текстовий потенціал. До текстотеки включено розповіді діалектоносіїв різних поколінь про традиційну матеріальну та духовну культуру; вони поділяються на: а) створені оповідачами у момент записування (таким текстам у дослідженні надано перевагу); б) відтворювані, частково клішовані (розповіді про звичаї та свята); в) неодноразово повторювані, зокрема казки, що зберігають найархаїчніші структурні елементи.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше у славістиці досліджено балканські риси у переселенських болгарських говірках, які функціонують у східнослов’янському (небалканському) мовному оточенні, з’ясовано напрями та інтенсивність динаміки балканських мовних рис, що розширює можливості моделювання сучасного стану і напрямів розвитку слов’янських мов БМС; розкрито евристичний потенціал новожитніх переселенських говірок як різновиду діалектних систем.

Теоретичне значення дослідження полягає у комплексному аналізі дебалканізації болгарських переселенських говірок на граматичному, а також на лексичному рівнях внаслідок іншомовних впливів та позамовних факторів, у вияві закономірностей розвитку структури переселенських острівних говірок.

Практичне значення дисертації полягає у створенні емпіричної бази вивчення болгарських переселенських говірок; у вияві кола динамічних і сталих ділянок структури говірок, що уможливлює створення ареально орієнтованої порівняльної граматики балканських діалектів і балканського словника, укладанні словника та етнолінгвістичного атласу болгарських говірок Півдня України, балканського лінгвістичного атласу. Теоретичні положення та діалектний матеріал можуть бути використані у лінгводидактиці вищої школи.

Особистий внесок здобувача полягає у розробленні концепції дослідження трансформації діалектних систем переселенських говірок, що перебувають у типологічно відмінному мовному оточенні; у формуванні емпіричної бази діалектних даних.

Апробацію результатів дисертації здійснено у доповідях на міжнародних та загальноукраїнських наукових конференціях, зокрема, на I-IХ міжнародних Кирило-Мефодіївських конференціях (Одеса, 1995-2003), міжнародній конференції „Българите в Северното Причерноморие” (Велико Търново, 1998), Четвертому міжнародному конгресі україністів (Одеса, 1999), ХП Міжнародному з’їзді славістів (Краків, 1998), конференціях „Ю.І. Венелін і болгарське національне відродження” (Київ, 2002), „Делото на светите братя Кирил и Методий и европейските ценности” (Софія, 2003), „Мовні, історико-культурологічні та політичні проблеми слов’янського світу” (Миколаїв, 2003), „Терновка і проблеми дослідження історії та культури болгар і греків Півдня України” (Миколаїв, 2003), VI Міжнародній науковій конференції „Русистика і сучасність” (Одеса, 2003).

Дисертацію обговорено на засіданні кафедри загального та слов’янського мовознавства Одеського національного університету імені І.І.Мечникова.

Теоретичні й практичні результати дисертації викладено в 38 публікаціях, зокрема в монографіях „Дебалканізація болгарських переселенських говірок в Україні. Граматична система” (Одеса, 2003), „Евгеновка (Арса). Ономастика. Говор. Словарь” (Одеса, 2001) та 36 статтях (21 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України).

Колесник Валентина Олександрівна. Дебалканізація болгарських переселенських говірок в Україні : Дис... д-ра філол. наук: 10.02.03 / Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. — О., 2004. — 560арк. — Бібліогр.: арк. 339-376.


ГАБЕР

МаріїІванівні

- матерівосьми дітей, с.Червонознам'янка,

Іванівського району

 

ОльзіМихайлівні

Іванівського району

http://www.president.gov.ua/docs/39_2010.pdf



ХУРАМШИНІЙ
- матерідесяти дітей, с.Червонознам'янка